Харківська гімназія № 172 Харківської міської ради Харківської області

 







Поради читачам

 

Подаруємо книжці друге життя

  

ПОКИ КНИЖКА ЗДОРОВА.

  
Книжки – як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди, можуть хворіти.
Для хворих людей є поліклініки, лікарні, санаторії. Для «хворих» книжок також є спеціальні лікарні. Тільки називаються вони по-іншому: палітурними і реставраційними майстернями.
У них лікують «хворі» книжки. І лікують по-різному. Одним надають амбулаторну допомогу, інших кладуть у лікарю, навіть оперують. В особливих випадках роблять реанімацію (оживлення) – дарують друге життя.
Для остаточного одужання влаштовують книжкам «Санаторний режим».
Словом, повертають квітучий вигляд.
Однак усі лікарі знають: будь-яку хворобу легше попередити, ніж вилікувати. І радять берегти здоров’я. Зокрема, позбутися поганих звичок.
Давайте і ми насамперед запам’ятаємо, що з книжками не можна робити.
1. Не можна перегинати книжки.
2. Не можна загинати книжкові сторінки.
3. Не можна закладати в книжки олівці.
4. Не можна читати книжки під час їжі.
5. Не можна брати книжки брудними руками.
6. Не можна читати книжки на сонці.
Книжки бояться і бруду, і вологи, і сонячних променів – псується папір, пилу і комах-точильників.
Класти книжки треба тільки на чисті столи і парти. Перегортаючи прочитану сторінку, звикайте тримати її за верхній край. І ніколи-ніколи не слиньте пальці.
Запам’ятайте! Усім книжкам потрібне чисте кімнатне повітря з температурою 18-20 градусів Цельсія при вологості 50-605. Це найкращі умови для збереження здоров’я і людей, і книжок.
   

 

КНИЖКОВА ПОЛІКЛІНІКА.

   

Чому хворіють люди? З різних причин. Хвороб, на жаль, багато. Бувають вроджені. Бувають хвороби від старості, від неправильного життя. А бувають і нещасні випадки.
Так само і в книжок…
Уявіть собі, у книжок теж бувають «заразні» хвороби: пліснява і комахи. Бувають «вроджені» хвороби: у друкарні від недогляду переплутали або не пройшли якісь аркуші, погано тиснули текст.
«Від старості» (тобто від часу) всі книжки неминуче псуються навіть при найправильнішому, найакуратнішому житті: жовтіє і стає ламким папір, псуються обкладинки. А неправильне життя (тля, вогкість, яскраві сонячні промені) дуже швидко старить книжку. Від неправильного поводження навіть нова може за два-три тижні розвалитися на шматки: якщо її перегинати, закладати щось, загинати сторінки. Та й «нещасні випадки» не можна забувати: перша-ліпша книжка може постраждати від вогню, від падінь та інших «травм».
Але від чого б тільки не захворіла книжка, її негайно треба лікувати. Жодна хвороба у книжок сама собою не минає. Навіть «легка недуга», якщо на неї своєчасно не звернути уваги, неодмінно перетвориться на серйозну «хворобу», котра вимагає особливих заходів.
Чим швидше ви допоможете книжці, тим краще.

  

КНИЖКОВА ЛІКАРНЯ.

  
 

Від хвороби залежить і лікування. Одні хвороби легші, інші важчі. Одне лікування швидше, інше – повільніше.
У поліклініках хворих приймають і відпускають додому. У лікарнях хворі проводять багато днів, зате лікування в лікарні ретельніше.
У книжковій лікарні не тримають через дрібниці. Тут «хворим» книжкам роблять справжні операції. Книжки ріжуть, зшивають, дають довге життя.
Майже всі книжки виходять зі своєї лікарні «помолоділими».
У книжкових лікарів багато турбот, але багато і радощів. Зцілення тяжкохворих – хіба це не радість?!
Звичайно, операція операції не рівня. Кожна з них потребує зосередженості. Не метушні, але й млявості. Чим краще знає книжковий хірург свою справу, тим краще він оперує.
Але щоб операція була успішною, її треба добре підготувати. Усе важливо: і стан хворого, і підготовка операційного столу і відмінна якість хірургічного інструменту, і наявність необхідних для операції матеріалів.
У всіх хірургів є правило: не залишати хворих під час операції. Якщо почав операцію – закінчуй. А якщо часу обмаль? Тоді краще відкласти операцію на наступний день.

  

КНИЖКОВИЙ САНАТОРІЙ.

   

Отже, хворий видужав. Але він ще слабкий, має поганий вигляд. Лікарні рекомендують йому поїхати в санаторій. Він потрібен хворому, щоб остаточно одужати.Але на курорт їдуть не тільки хворі, але й здорові люди. Набираються сил, стають ще здоровішими. Квітучий вигляд нікому не протипоказаний.Те ж саме і з книжками. Наше лікування, звичайно, пішло книжці на користь. Вона практично здорова. У гарних умовах вона буде довго жити. І все-таки … . Хіба погано надати книжці квітучого вигляду? Зробити її ще красивішою, ніж раніше?Навіть новонародженим книжкам – тільки що з друкарні – можна надати особливого блиску. І в переносному, і в буквальному значенні слова. Наприклад, будь-яку паперову обкладинку можна покрити блискучою захисною плівкою, яка оберігатиме її від багатьох шкідливих впливів: від пилу, вологи, тютюнового диму. До того ж зробить книжку яскравішою. Фарбування обрізу також піде книжці на користь: надасть їй додаткової нарядності і міцності.Тому, якщо є можливість, потурбуйтесь про санаторій для ваших книжок.

   

КНИГА – ТВІЙ ДРУГ. БЕРЕЖИ ЇЇ!

   

Книги, за якими ви навчаєтеся, – шкільні підручники. Перш, ніж потрапити у ваші руки, підручник проходить довгий і непростий шлях. Люди найрізноманітніших професій беруть участь у його створенні.Підручник треба написати, проілюструвати, перевірити, чи немає в ньому помилок, надрукувати.А яка велика праця багатьох людей вкладається у виготовлення паперу! Від ялинки, що росте у лісі, до готових зошитів і підручників здійснюється чимало операцій і коштує це дуже дорого.Тому-то книги треба берегти, тримати їх у хорошому стані.При користуванні книгою не слід робити поміток на її сторінках, загинати. Від загинання книжка теж псується. Краще, в разі необхідності, користуватися спеціальною закладкою чи листівкою. Не варто вкладати між сторінок зайві предмети, не слід змочувати пальці язиком.Пам’ятайте, що пил і волога – запеклі вороги книги. Тому ви повинні раз у раз допомагати своїм вірним мовчазним друзям: не рідше двох разів на рік книжки треба протирати сухою ганчіркою або чистити пилососом.Інколи у книжкових шафах, які довго не відчинялися, може з’явитися сирість, запах цвілі. У таких випадках слід знову ж таки кожну книжечку протерти сухою ганчіркою, а шафи залишити відкритими на день-два, щоб провітрилися.Згубно діє на книжку і сонячне проміння: вицвітає текст та ілюстрації, руйнується папір. Не забувайте про це.Якщо з якоїсь причини книжки намокли, їх треба одразу висушити. Для цього між мокрими сторінками добре покласти аркушики паперу – вони заберуть вологу. Потім доцільно просушити книжки на повітрі. Для цього їх ставлять відкритим віялом. Згодом висушені сторінки треба вирівняти: випрасувати їх через папір теплою праскою.На полиці книжки мають стояти вільно. Між верхніми обрізами книжок і верхньою поличкою слід залишити вільні місця для проникнення повітря.

  

ТВОЯ БІБЛІОТЕКА.

    

Важко знайти сім’ю, у якій не було б книжок, не було бодай невеличкої домашньої бібліотечки. А якщо вдома є діти, то, ясна річ, має бути і невеличке дитяче відділення – одна-дві полички, а то й окрема шафа.
Саме слово «бібліотека» - грецького походження, а перекладається так: «бібліо» -«книга», «тека» - «зберігання». Місце, де зберігаються книжки.
Бібліотека, хай і домашня, створюється не за один день і не за один рік. Вам дарують книжки родичі, батьки, товариші. Купуєте в книгарнях. А буває, батько чи мати або старші брати і сестри привезуть хорошу книжку з іншого міста, де вони були у відрядженні.
А коли вже є вдома кілька книжок, їм необхідно виділити спеціальне місце у шафі або поличку. Радимо ставити книжки не абияк, а в певному порядку. Окремо – художні (вірші, казки, оповідання, повісті), окремо науково-пізнавальні (про природу, техніку, тощо). І в кожному з цих підрозділів розставити книжки в алфавітному порядку прізвищ авторів.
У кожного з вас є книжки, які особливо подобаються. Одному до вподоби казки, іншому – твори про війну, сміливих людей, третій полюбляє веселі вірші й оповідання. Ясна річ, що книжок улюблених і на полиці у вас вдома буде більше. І все ж радимо пам’ятати: добре, коли бібліотека різноманітна за своїм характером.
Добре, коли під рукою будуть і словники, і збірники загадок, приказок, прислів’їв, народних пісень. І вся ця довідкова частина бібліотеки зберігається разом. Це дуже зручно.

  

КОРИСНО ЗНАТИ КОЖНОМУ …

   

Книга складається з друкованих аркушів. Друкований аркуш входить до складу книги у вигляді зошита, що має 16 або 32 сторінки.Всередині книги, крім сторінок тексту, є титул, а в окремих випадках – і шмуцтитул, і фронтиспис.На титулі (титульній сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, художника, назву видавництва, місце і рік видання, вказують, для кого вона призначена. Титул є також першою сторінкою книги. На звороті титулу друкують анотацію – короткий зміст книги. Шмуцтитул. Ним називають окремий аркуш у книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині сторінки тексту даного розділу (частини).Фронтиспис – це малюнок, розташований поруч з титулом на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це може бути також портрет автора або головного героя твору.Кожна окрема сторінка може містити колонцифру, колонтитул, сигнатуру і норму.Колонцифри – порядкова нумерація сторінок книг. Цифри нумерації можуть міститися зверху або знизу сторінки, посередині або збоку.Колонлінійка є лінійкою того чи іншого малюнка. Вона частіше буває зверху сторінки.Колонтитули – це рядки тексту, розміщені зверху смуги, з назвами. Наприклад, на парній сторінці – назвами частини книги, а на непарній – її розділів.Сигнатурою називають порядковий номер друкованого аркуша книги; розміщують її в нижньому куті першої сторінки кожного аркуша книги і повторюють з зірочкою на третій сторінці аркуша.Є в книзі і вихідні дані. Це її паспорт. Тут знайдемо ім'я та по батькові автора, його прізвище. Прізвища працівників видавництва, які докладали рук і вміння до створення книги. Це редактор, художній редактор, коректор, технічний редактор.

  

РОЗУМНІ І ВІРНІ ДРУЗІ.

  

Є вираз: «Скажи мені, з ким ти дружиш, і я скажу тобі, хто ти». З таким же правом можна сказати: «Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти».Людина, яка любить і вміє читати, - щаслива людина. Круг неї завжди багато-багато розумних добрих і вірних друзів. Друзі ці - книги.Книги зустрічають нас у ранньому дитинстві і ведуть усе життя. Вони змушують працювати, без упину вдосконалюватись, щоб ми могли стати справжніми передовими людьми.Величезний світ – принадний і розмаїтий – рине до нас у кімнату зі сторінок улюблених книг.Ми переходимо екватор на фрегаті «Пал лада» і разом з хоробрим адміралом Беллінсгаузеном чуємо зловісний гуркіт прибою об крижані береги Антарктиди.Ми бачимо сльози дикунів Нової Гвінеї, коли ті проводжають свого великого захисника й друга Міклухо-Маклая.Ми чуємо ріг Роб Роя в туманних шотландських горах, скрегіт іржавих лат Дон Кіхота, тупіт Горбоконика.Ми спускаємось на морське дно з капітаном Немо і разом з Водоп’яновим сідаємо на вічні льоди Північного полюса.Ми чуємо радісне скавуління Каштанки, бачимо, як з поліна витикається довгий ніс цікавого Буратіно.Усього не перелічиш, не розкажеш, тому кожен з нас втрачає спокій, коли бачить купу нових книг. Що таїться в них? Які цікаві люди й події?Читайте, читайте, читайте! Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі дорогоцінного змісту книг. Людина, що «ковтає» книги, схожа на мандрівника, який знайомиться з країною з вікна вагона.Привчайтесь читати повільно, усе вбираючи в себе, обдумувати, уявляти самого себе в гущі тих подій і обставин, що ними сповнена книга, стаючи немовби безпосереднім їхнім свідком і навіть учасником. Лише тоді перед вами відкриється створений письменником великий гарний світ.Читайте, але вмійте стримувати себе, якщо книга відволікає вас від навчання, роботи. Одна школярка розпачливо каже: «Як мені бути, що мені робити? Коли я починаю читати книжку, то не можу відірватися від неї, усе читаю, читаю, поки не захочеться спати. Коли у цей день мені треба готувати уроки, то я через цю книжку навіть не заглядаю у підручники».Ми добре розуміємо стан цієї дівчинки. Але вона мусить пам’ятати, що людина, яка володіє знанням, має від книг набагато більше користі і втіхи, ніж людина з обмеженим пізнанням.Спершу треба вчитися, а потім уже читати. Це – закон. Адже людина, щоб прилучитися до чарівного світу книги, повинна насамперед подолати грамоту, мусить навчатися читати. Будь-яка галузь знань: чи то математика, чи географія, чи фізика, чи історія, чи ботаніка, готує нас до кращого сприймання книг.Могутність, мудрість і краса літератури відкриваються у всьому своєму безмежжі тільки перед людиною освіченою й допитливою.Вчіться у героїв книжок любити нашу землю – її лани й ліси, її міста й заводи, її небо і її річки, її мову і мистецтво.Багатьох письменників уже нема на світі, але чуємо їхні голоси, вони звертаються до нас. Це голоси Пушкіна і Льва Толстого, Лермонтова і Чехова. Прислухайтесь до їхньої мови.Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.