Харківська гімназія № 172 Харківської міської ради Харківської області

 





Створення комфортного освітнього простору учня

  

В Концепції Нової української школи підкреслюється, що навчально-виховний процес орієнтуватиметься на дитину. Нова українська школа буде формувати ціннісні ставлення і судження, які служать базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії з суспільством.

Сучасна концепція загальної середньої освіти підкреслює, що освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Гуманістичні цінності освіти зумовили зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно зорієнтовану.

Тому  учитель не може бути тим, яким був раніше. Ми повинні змінюватися, йти в ногу із часом. Не відставати від дітей та вимог суспільства. А суспільство вимагає вчителя, який буде допомагати дитині розвиватися.

    Хочеться  пригадати одну притчу. Жив мудрець, який знав усе на світі. Ось Одна людина і захотіла довести, що він не все знає. Затиснувши у долонях метелика, вона запитала: - Скажи, мудрець, який метелик у мене в руках - мертвий чи живий? А сама думає: "Скаже живий - я метелика умертвлю, скаже мертвий - випущу". Мудрець, подумавши, відповів: Усе у твоїх руках, людино.

         Отже, у наших руках можливість створити у школі таку атмосферу, в якій усі будуть почувати себе "як удома", атмосферу психологічного комфорту, атмосферу любові і доброзичливості.

         Слово «комфорт» запозичене з англійської мови, де «comfort» - «підтримка, зміцнення» («Етимологічний словник», Н. М. Шанський). Комфорт – це умови життя, перебування, обстановка, що забезпечують зручність, спокій і затишок. («Тлумачний словник російської мови», С. І. Ожегов). Психологічний комфорт - умови життя, при яких людина почуває себе спокійно, немає необхідності захищатися.

Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено безпосередній вплив на формування здоров’я дитини умов шкільного середовища, однією із яких є комфортність. Саме від того, наскільки учню комфортно у школі, чи хочеться йому щоранку переступати поріг школи і залежить якість освіти, виховання та психологічне здоров’я дитини. У великій мірі комфортний освітній простір створює вчитель.

Лев Толстой писав: Якщо вчитель має любов до справи, він буде хорошим вчителем. Якщо має любов до дітей, він буде краще того вчителя, який прочитав усі книжки, але не має любові ні до справи, ні до учнів. Якщо ж вчитель поєднує в собі  і любов до справи, і любов до учнів, він досконалий учитель.

Кожен учитель, якщо обрав цю професію, має любити дітей.

Любов до дітей проявляється в рівні моральних відносин вчителя до них, які будуються на довірі, повазі, великодушності, доброті, на дієвій турботі про розвиток дитини, розкриття його можливостей. Називаючи якості, які вони найбільше цінують у вчителя, учні насамперед включають в даний список наступні: чуйність, доброзичливість, людяність, повагу до їх особистості, і тільки потім - знання предмета і вміння пояснювати навчальний матеріал. Не менш значимі для них і такі якості педагога, як терпіння, врівноваженість, витримка, які є важливою складовою і умовою прояви істинної любові до дітей. Без любові вчителя до своїх учнів не народжується відповідна любов і довіра. Недарма кращі педагогічні книги всіх часів - це книги про любов вихователя до своїх вихованців: «Як любити дитину» Я. Корчака, «Серце віддаю дітям» В. О. Сухомлинського, «Здрастуйте, діти!» Ш. Амонашвілі, «Улюблені мої учні »В. А. Караковський,« Педагогіка як любов »О. А. Казанського і багато інших.

   З любові до дітей виростає педагогічний оптимізм вчителя - віра в можливості дитини, вміння бачити в ньому краще і спиратися на це краще у вихованні, а також віра в свої власні можливості і успіх своєї справи.

А тепер поговоримо про імідж учителя.

Складові іміджу

(те, що виникає із появою людини в колективі й
залишається, коли людина йде).

 

ü     •Зовнішній аспект

ü     візуальна привабливість;

ü       відповідність необхідного образу;

ü       невербальна поведінка;

ü       вербальна поведінка;

ü       манери, етикет;

ü       чарівність.

 

Візуальна привабливість  передбачає:

-         акуратна зачіска;

-         незухвалий одяг;

-         начищене взуття;

-         неяскравий макіяж;

-         елегантність.

У вербальній поведінці необхідно звернути увагу на тон, інтонацію, темп промови, літературну вимову. Адже сааме завдяки мовленню вчителя учні часто відволікаються, не слухають.

Частіше хваліть дітей.

   Невербальна поведінка – це мова підсвідомості: міміка, жести, погляд, усмішка, пози, хода, постава.

   Необхідно пам’ятати про етикет: мовний (інтонація, вибір слів, побудова фраз) та мовленнєвий (вітання, прощання, знаки уваги).

Відомий сучасний педагог - учитель літератури Є. М. Ільїн в одному зі своїх виступів по телебаченню розповідав про те, як в прагненні бути вчителем він долав свою недугу - залишилося після важкого поранення в блокаду Ленінграда заїкання: «Одного разу після вдалого відкритого уроку мене обступили колеги : відкрийте Ваш секрет, як цього досягти? Я зняв піджак - спина була мокрою. Вони подивилися і задумалися ... Ось так треба долати себе - великим трудом. Не треба економити себе там, де треба перемогти. А взагалі-то, все перемагається любов'ю. Якщо любиш людину, немає таких недуг, що не подолаєш. Я йшов до людини, і совість моя не дозволяла зіпсувати цю місію - спілкування людини з людиною».

Внутрішня складова іміджу – це внутрішній світ людини, уявлення про її духовний та інтелектуальний розвиток, інтереси, цінності, її особа в цілому. До особистості сучасного педагога висуваються наступні вимоги:

-         висока цивільна відповідальність, соціальна активність;

-         любов до дітей;

-         справжня інтелігентність, духовна культура, бажання та уміння працювати разом з іншими;

-         високий професіоналізм, інноваційний стиль науково-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей і прийняття творчих рішень;

-         потреба в постійній самоосвіті та готовність до неї;

-         фізичне і психічне здоров’я, професійна працездатність.

   Такий вчитель обов’язково дотримується педагогічної етики та педагогічного такту.

    Педагогічний такт (Від лат. Tactus - дотик) - почуття міри у виборі засобів педагогічної взаємодії, вміння в кожному конкретному випадку застосовувати найбільш оптимальні способи виховного впливу, не переходячи певну межу. У педагогічному такті ціннісне ставлення до учнів і моральні якості вчителя (доброзичливість, увага і розуміння, повага до гідності учня) поєднуються з терпінням і витримкою, умінням управляти своїм емоційним станом і приймати обдумані рішення. Бути тактовним – не означає  бути завжди добренькою, не реагуючи на негативну поведінку і вчинки учнів. У педагогічному такті поєднується повага до особистості дитини з розумною вимогливістю до неї. Учитель має право на обурення, навіть гнів, але виражений способами, адекватними вимогам педагогічної культури і етики, які не принижують гідність особистості. За висловом А. С. Макаренка, педагогічний такт - це вміння «ніде не переборщити». Найчастіше педагогічний такт необхідний вчителю в складних і неоднозначних ситуаціях педагогічної взаємодії, в яких, крім моральної сторони відносин, від нього вимагається прояви винахідливості, інтуїції, врівноваженості, почуття гумору. Добрий гумор (але не зла іронія, насмішка) дає можливість часом знайти найбільш ефективний і тактовний спосіб педагогічної взаємодії. Недарма Гете говорив, що гумор - це мудрість душі. А Ш. Амонашвілі додає «Посмішка - є особлива мудрість». Іноді досить помвшки  вчителя, щоб змінити ситуацію, зняти виниклу в класі напругу. Але це повинна бути посмішка, пронизана любов'ю: посмішка схвалення, розуміння, заспокоєння, жалю, співчуття, а не посмішка-сурогат: зловтішна, єхидна, глузлива.

   Узагальнений портрет сучасного вчителя:

-         справедливий, демократичний;

-         толерантний, здатний до співпереживання;

-         критично мислячий, креативний;

-         легко налагоджує контакт з класом та окремими учнями, гнучкий під час спілкування з ними;

-         професіонал.

   Лідерська поведінка – важлива складова іміджу сучасного вчителя.

Хочеться, щоб нашим девізом були слова: «Не забороняти, а направляти. Не керувати, а співкеровувати. Не примушувати, а переконувати. Не командувати, а організовувати.»

         І тоді наша робота буде приносити нам задоволення.

 

Список використаних джерел

http://osvita.ua/

http://um.co.ua/

1.     Монтессори М. Самовоспитание и самообучение в начальной школе. Пер. с итал. Р. Ландсберг. — М.: Работник просвещения, 1922. — 200 c.

2.      Сухомлинський В.О.  Серце віддаю дітям // Вибрані твори в 5–ти т.,  Т.3. –  К.: Рад. школа, 1977. – 670 с.

3.     Савченко О.О. Гуманізація освіти як передумова формування толерантної свідомості  // О.О. Савченко/ Вісник Житомирського Державного університету ім. І.Франка. – 2008.– № 38. – С.13–16.

4.     Ушинський К. Д. Твори [Текст]: в 6 т. — Т. 4: Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології / К. Д. Ушинський ; відп. за укр. вид. Г. С. Костюк, С. Х. Чавдаров. — К.: Рад. школа, 1952. — 518 с.

 

 

Подобається